Сьогодні ми святкуємо день народження Тараса Шевченка – українського генія, поета-пророка. Велич пророчого слова цього неймовірного поета ми як ніколи розуміємо зараз – коли слова його віршів оживають, немов описуючи реалії сьогодення.
Серед творів Шевченка є цикл духовних – переспіви Псалмів Давидових. Багато дослідників роздумували над тим, наскільки віруючим був поет. Його версія псалмів – це, з одного боку, данина модній в часи романтизму традиції переспівів, зокрема біблійних текстів. З іншого боку, це свідчення глибокої поваги до біблійного тексту, а разом з тим – вияв національної свідомості, яка в Шевченка була найвищим мірилом людського духу.
Сьогодні псалми Шевченка – це молитва кожного українця. Ми ненавидимо своїх ворогів і ця ненависть досягає Господнього вуха, щоби зійшов на землю праведний гнів Його.
Мабуть, ми ніколи не змогли б осягнути глибину слова цього поета, якби його пророцтва не здійснювались – тут і зараз в час війни із кровожерним сусідом. Ми б ніколи не зрозуміли, що це за біль і гнів у молитвах – якби не прокидались від звуку вибухів, не прощались із Героями щоденно, не дізнавались із новин про те, що мирні люди у відносно мирних землях не прокинулись – бо їх вбила російська ракета, зробивши з місця їх дому вирву.
Шевченкові вірші – наша сила у час боротьби. Нехай вони будуть нашою зброєю і нашою молитвою аж поки
«А лукавих, нечестивих
І слід пропадає,
Як той попіл над землею
Вітер розмахає.
І не встануть з праведними
Злії з домовини,
Діла добрих оновляться,
Діла злих загинуть». (Пс. 1)
Псалом 43
Боже, нашими ушима
Чули Твою славу,
І діди нам розказують
Про давні кроваві
Тії літа: як рукою
Твердою Своєю
Розв’язав Ти наші руки
І покрив землею
Трупи ворожі. І силу
Твою восхвалили
Твої люде і в покої,
В добрі одпочили,
Славя Господа!.. А нині!..
Покрив єси знову
Срамотою свої люди,
І вороги нові
Розкрадають, як овець, нас
І жеруть!.. Без плати
І без ціни оддав єси
Ворогам проклятим.
Покинув нас на сміх людям,
В наругу сусідям,
Покинув нас, яко в притчу
Нерозумним людям.
І кивають, сміючися,
На нас головами,
І всякий день перед нами
Стид наш перед нами.
Окрадені, замучені, /360/
В путах умираєм,
Не молимось чужим богам,
А Тебе благаєм:
Поможи нам, ізбави нас
Вражої наруги,
Поборов Ти першу силу,
Побори ж і другу,
Ще лютішу!.. Встань же, Боже,
Вскую будеш спати,
Од сльоз наших одвертатись,
Скорби забувати!
Смирилася душа наша,
Жить тяжко в оковах!
Встань же, Боже, поможи нам
Встать на ката знову.
***
Псалом 53
Боже, спаси, суди мене
Ти по Своїй волі.
Молюсь, Господи, внуши їм
Уст моїх глаголи.
Бо на душу мою встали
Сильнії чужії,
Не зрять Бога над собою,
Не знають, що діють.
А Бог мені помагає,
Мене заступає
І їм правдою Своєю
Вертає їх злая.
Помолюся Господеві
Серцем одиноким
І на злих моїх погляну
Незлим моїм оком.
Підготувала Тетяна Трачук
